Світ не без добрих людей, переконуюсь знову і знову. Навіть тут, в Польщі у нас з'явилась родина. Це люди, які самі знайшли нас і тепер, нам стали як рідні. Про таких людей гріх не написати. Тепер я маю ще одну сестру Зоряну, людина з великим серцем і величезною силою волі. Допомога Зоряни та її чоловіка Григорія, не виміряється нічим. Щирі дівчата, Ірина та Дануся, які давно проживають тут, не дали відчути себе самотньою. Дануся привезла з України ціле відерце яєць домашніх і пасочку, які передала Ірина мама зі Здолбунова, звичайно подарували Максиму гру " Лєго"(Максу подобаються такі ігри) та 500 злотих на волочілне. Ми довго і весело носили всі пакети , які накупила нам Зоряна,( таке враження, що вона скупила весь магазин). Тепер напишу вам, дорогі наші, про нас. Ми в п'ятницю закінчили шостий блок, шість діб безперервного капання....... Що було страшно, не сказати нічого. Максим мужньо все витримав, хоча реакція не забарилась, була в нього і депресія, і рвота, і розлади. На вихідні нас пустили до гуртожитку, на вечір він трошки почав їсти і залюбки поскладав лєго, подароване Григорієм та Зоряною(це його відволікло від болю на трохи). Я ще раз переконалась, що поза лікарнею нам краще і веселіше. На понеділок маємо аналізи, і лише тоді будемо знати подальші дії. Так, ми далеко від України, але відчуваємо вашу підтримку і дякуємо вам всім за те, що ми тут. З повагою і невимовною вдячністю, ваші Леся та Максим.
